Що таке «нерегулярний праця» в контексті праці інвалідів

загрузка...

Працівнику підприємства встановлена безстрокова інвалідність (II група, рекомендації - непридатний до регулярного праці). Що в цьому випадку слід розуміти під терміном «нерегулярний праця»? Працівник повинен працювати 36 год. або за його заявою підприємство повинно встановити йому іншу (меншу) тривалість робочого часу, наприклад 35,5 ч.?

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створити для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці (ст. 172 Кзпп).

Висновки органів медико-соціальної експертизи про умови і характер праці інвалідів є обов'язковими для роботодавця (частина сьома ст. 69 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 року № 2801-XII).

Враховуючи викладене, у разі застосування праці інвалідів роботодавець зобов'язаний враховувати рекомендації МСЕК, оскільки невиконання цих рекомендацій може призвести до погіршення стану здоров'я працівника-інваліда, за що він нестиме відповідальність.

Абсолютна обов'язок роботодавця встановити на прохання працівника-інваліда неповний робочий день або неповний робочий тиждень, якщо індивідуальною програмою реабілітації інвалідів передбачено створення йому відповідних пільгових умов, слід також і з частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII.

Якщо у рекомендаціях МСЕК зазначено, що інвалід непридатний до регулярного праці, це значить, що він може працювати, але не регулярно, на умовах неповного робочого часу. Роботодавець на прохання інваліда зобов'язаний встановити йому неповний робочий час. Для цього працівник-інвалід подає заяву про встановлення неповного робочого часу, а роботодавець видає відповідний наказ.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників (частина третя ст. 56 Кзпп).

Олена Усенко,
Довідник кадровика

загрузка...